Якщо умовою для оператору if є результат функції, та тіло оператору починається з дужки “(”, то Flex Builder не підкаже ім’я класу в якому є подібний if.

Ось приклад:

1. package
   1. {
   1. public class Flea
   2. {
      1. public function Flea()
      2. {
         1. if(this.hasOwnProperty(”startJump”))
            1. (this as Object).startJump()
      3. }
   3. }
2. }

В іншому класі того ж проекту при натисканні Ctrl+Space ми не побачимо клас Flea.

Також в самому класі не будуть працювати більшість можливостей Flex Builder, як наприклад перехід по F3, або Ctrl+o.

Такого не станеться, якщо використовувати фігурні дужки для обрамлення тіла оператора if

1. if(this.hasOwnProperty(”startJump”))
2. {
   1. (this as Object).startJump()
3. }

Результат:

Маємо змінну задану за допомогою get та set функцій:

1. var _num:Number = 0;
2. function get num():Number
3. {
   1. return _num;
4. }
5. function set num(value:Number):void
6. {
   1. _num = value;
7. }

Створюємо іще одну змінну:

var num2:Number = num++;

Отримуєм помилку компіляції:

1067: Implicit coercion of a value of type void to an unrelated type Number.

Вважаю що виходить так:

var num2:Number = set num(get num() +1);

А так як результат set num() є void, то ми і отримуємо помилку.

Доволі часто ми створюємо глобальну змінну (в рамках mxml-компоненту), яка зв’язується (binding) зі змінною внутрішнього компоненту:

1. <?xml version=”1.0″ encoding=”utf-8″?>
2. <mx:Canvas xmlns:mx=”http://www.adobe.com/2006/mxml” width=”400″ height=”300″>
   1. <mx:TextInput text=”{textInputText}” />
   2. <mx:String id=”textInputText” />
3. </mx:Canvas>

Але при цьому зв’язування є одностороннім, тобто, в наведеному прикладі, якщо користувач введе текст в поле, то змінна textInputText не зміниться. На допомогу приходить теґ <Binding>.

1. <?xml version=”1.0″ encoding=”utf-8″?>
2. <mx:Canvas xmlns:mx=”http://www.adobe.com/2006/mxml” width=”400″ height=”300″>
   1. <mx:TextInput id=”ti” text=”{textInputText}” />
   2. <mx:String id=”textInputText” />
   3. <mx:Binding source=”ti.text” destination=”textInputText” />
3. </mx:Canvas>

Єдиний мінус в тому, що треба вигадувати id для TextInput

Оновлення:

Виявляється, що можна зробити простіше

1. <?xml version=”1.0″ encoding=”utf-8″?>
2. <mx:Canvas xmlns:mx=”http://www.adobe.com/2006/mxml” width=”400″ height=”300″>
   1. <mx:TextInput id=”ti” text=”{textInputText}” />
   2. <mx:String id=”textInputText”>{ti.text}</mx:String>
3. </mx:Canvas>

Це не позбавляє нас від вигадування id, але зберігає одну строчку коду. А <binding> можна використовувати для зв’язування до більш ніж одного об’єкту.

Так, є такий клас, дуже непримітний, але може бути дуже корисним

Він робить дивовижну річ. Після “запуску” видає в output імена УСІХ! методів які виконуються, з іменами класів, до яких належать ці методи. Клас не документовано, тобто як з ним працювати не знаю (google теж нічого не каже), але методами спроб та помилок щось таки вдалось зрозуміти.

Ось усі його методи (клас статичний, тобто усі методи статичні):

• Trace.setLevel(l:int, target:int=2):Object
• Trace.getLevel(target:int=2):int
• Trace.setListener(f:Function):Object
• Trace.getListener():Function;

Trace.setLevel(l:int, target:int=2):Object

Виставляє рівень віщування, та ціль віщування.

Першим параметром може бути одна з констант:

• Trace.METHODS_AND_LINES_WITH_ARGS = 4
  • Назва методу з вхідними параметрами та номер строчки в коді зі шляхом до класу, в якому виконався метод
• Trace.METHODS_AND_LINES = 3
  • Назва методу та номер строчки
• Trace.METHODS_WITH_ARGS = 2
  • Назва методу з вхідними параметрами
• Trace.METHODS = 1
  • Тільки назва методу
• Trace.OFF = 0
  • Вимкнуто

Другим параметром може бути:

• Trace.LISTENER = 2
  • Віщувати у функцію, яка буда додана, за допомогою setListener().
• Trace.FILE = 1
  • Віщувати у output.

Trace.getLevel(target:int=2):int

Повертає рівень віщування для цілі.

Trace.setListener(f:Function):Object

Виставляє функцію для віщування при цілі віщування = Trace.LISTENER.

Функція має приймати 4 параметри:

1. private function traceListener(
   1. fileInfo:String,
   2. lineNumber:String,
   3. classAndMethod:String,
   4. methodArguments:String
2. ):void

fileInfo - тека, де знаходиться файл + “;” + щось іще (в мене була пуста строчка) + “;” + ім’я файлу.

Приклад: “D:\Projects\ForTestsF3\src;;ForTestsF3.mxml”

lineNumber - номер строчки

classAndMethod - повне ім’я класу + (”/” || “$/” ) + ім’я методу.

Приклади: “flash.display::DisplayObjectContainer/addChild”

“flash.trace::Trace$/setListener” - “$/” використовується, якщо визваний метод - статичний

methodArguments -вхідні параметри методу, розділені комою (,). Але якщо параметри методу задано за допомогою rest оператору (…), то вони показані не будуть.

Trace.getListener():Function

Повертає заданий раніше лістенер.

Ось приклад:

1. import flash.trace.Trace;
2. function test(t:String):String
3. {
   1. return t;
4. }
5. Trace.setLevel(Trace.METHODS_WITH_ARGS, Trace.FILE);
6. var st:String = “hello!”;
7. test(st);
8. stop();

В output отримаєте:

1. 14554003 AVMINF: MTHD Untitled_fla::MainTimeline/test (”hello!”) @ 0×042F0300
2. 4554004 AVMINF: MTHD flash.display::MovieClip/stop () @ 0×0EF004D0

Дуже дякую 7thsky за допомогу!

Так, в AIR є можливість використовувати своє контекстне меню, додавати вкладені меню і т.д. Ми можемо навіть відображати його, коли нам завгодно, а не тільки по правому кліку. Для цього у класу NativeMenu є метод:

1. NativeMenu.display(stage:Stage, stageX:Number, stageY:Number):void

Все було б добре, але є одне але

Як Ви бачите метод display() приймає першим параметром Stage, але у SystemTrayIcon немає stage Тобто, якщо нам потрібно відобразити меню біля трею (за допомогою display()), то треба використовувати Application.application.stage, але тоді треба бути поміркувати як розташувати меню Адже координати SystemTrayIcon невідомі…