Ось приклад:

1. package
   1. {
   1. public class Flea
   2. {
      1. public function Flea()
      2. {
         1. if(this.hasOwnProperty(”startJump”))
            1. (this as Object).startJump()
      3. }
   3. }
2. }

В іншому класі того ж проекту при натисканні Ctrl+Space ми не побачимо клас Flea.

Також в самому класі не будуть працювати більшість можливостей Flex Builder, як наприклад перехід по F3, або Ctrl+o.

Такого не станеться, якщо використовувати фігурні дужки для обрамлення тіла оператора if

1. if(this.hasOwnProperty(”startJump”))
2. {
   1. (this as Object).startJump()
3. }

Результат:

1. var _num:Number = 0;
2. function get num():Number
3. {
   1. return _num;
4. }
5. function set num(value:Number):void
6. {
   1. _num = value;
7. }

Створюємо іще одну змінну:

var num2:Number = num++;

Отримуєм помилку компіляції:

1067: Implicit coercion of a value of type void to an unrelated type Number.

Вважаю що виходить так:

var num2:Number = set num(get num() +1);

А так як результат set num() є void, то ми і отримуємо помилку.

1. var xx:XML = <root attr=”1″></root>;
2. switch(xx.@attr)
3. {
   1. case 1:
      1. trace(”Case: 1″);
   2. break;
   3. case “1″:
      1. trace(”Case: 2″);
   4. break;
   5. default:
      1. trace(”Default”);
4. }

Що буде в output?

(more…)

1. <?xml version=”1.0″ encoding=”utf-8″?>
2. <mx:Canvas xmlns:mx=”http://www.adobe.com/2006/mxml” width=”400″ height=”300″>
   1. <mx:TextInput text=”{textInputText}” />
   2. <mx:String id=”textInputText” />
3. </mx:Canvas>

Але при цьому зв’язування є одностороннім, тобто, в наведеному прикладі, якщо користувач введе текст в поле, то змінна textInputText не зміниться. На допомогу приходить теґ <Binding>.

1. <?xml version=”1.0″ encoding=”utf-8″?>
2. <mx:Canvas xmlns:mx=”http://www.adobe.com/2006/mxml” width=”400″ height=”300″>
   1. <mx:TextInput id=”ti” text=”{textInputText}” />
   2. <mx:String id=”textInputText” />
   3. <mx:Binding source=”ti.text” destination=”textInputText” />
3. </mx:Canvas>

Єдиний мінус в тому, що треба вигадувати id для TextInput

Оновлення:

Виявляється, що можна зробити простіше

1. <?xml version=”1.0″ encoding=”utf-8″?>
2. <mx:Canvas xmlns:mx=”http://www.adobe.com/2006/mxml” width=”400″ height=”300″>
   1. <mx:TextInput id=”ti” text=”{textInputText}” />
   2. <mx:String id=”textInputText”>{ti.text}</mx:String>
3. </mx:Canvas>

Це не позбавляє нас від вигадування id, але зберігає одну строчку коду. А <binding> можна використовувати для зв’язування до більш ніж одного об’єкту.

Він робить дивовижну річ. Після “запуску” видає в output імена УСІХ! методів які виконуються, з іменами класів, до яких належать ці методи. Клас не документовано, тобто як з ним працювати не знаю (google теж нічого не каже), але методами спроб та помилок щось таки вдалось зрозуміти.

Ось усі його методи (клас статичний, тобто усі методи статичні):

• Trace.setLevel(l:int, target:int=2):Object
• Trace.getLevel(target:int=2):int
• Trace.setListener(f:Function):Object
• Trace.getListener():Function;

Trace.setLevel(l:int, target:int=2):Object

Виставляє рівень віщування, та ціль віщування.

Першим параметром може бути одна з констант:

• Trace.METHODS_AND_LINES_WITH_ARGS = 4
  • Назва методу з вхідними параметрами та номер строчки в коді зі шляхом до класу, в якому виконався метод
• Trace.METHODS_AND_LINES = 3
  • Назва методу та номер строчки
• Trace.METHODS_WITH_ARGS = 2
  • Назва методу з вхідними параметрами
• Trace.METHODS = 1
  • Тільки назва методу
• Trace.OFF = 0
  • Вимкнуто

Другим параметром може бути:

• Trace.LISTENER = 2
  • Віщувати у функцію, яка буда додана, за допомогою setListener().
• Trace.FILE = 1
  • Віщувати у output.

Trace.getLevel(target:int=2):int

Повертає рівень віщування для цілі.

Trace.setListener(f:Function):Object

Виставляє функцію для віщування при цілі віщування = Trace.LISTENER.

Функція має приймати 4 параметри:

1. private function traceListener(
   1. fileInfo:String,
   2. lineNumber:String,
   3. classAndMethod:String,
   4. methodArguments:String
2. ):void

fileInfo - тека, де знаходиться файл + “;” + щось іще (в мене була пуста строчка) + “;” + ім’я файлу.

Приклад: “D:\Projects\ForTestsF3\src;;ForTestsF3.mxml”

lineNumber - номер строчки

classAndMethod - повне ім’я класу + (”/” || “$/” ) + ім’я методу.

Приклади: “flash.display::DisplayObjectContainer/addChild”

“flash.trace::Trace$/setListener” - “$/” використовується, якщо визваний метод - статичний

methodArguments -вхідні параметри методу, розділені комою (,). Але якщо параметри методу задано за допомогою rest оператору (…), то вони показані не будуть.

Trace.getListener():Function

Повертає заданий раніше лістенер.

Ось приклад:

1. import flash.trace.Trace;
2. function test(t:String):String
3. {
   1. return t;
4. }
5. Trace.setLevel(Trace.METHODS_WITH_ARGS, Trace.FILE);
6. var st:String = “hello!”;
7. test(st);
8. stop();

В output отримаєте:

1. 14554003 AVMINF: MTHD Untitled_fla::MainTimeline/test (”hello!”) @ 0×042F0300
2. 4554004 AVMINF: MTHD flash.display::MovieClip/stop () @ 0×0EF004D0

Дуже дякую 7thsky за допомогу!

1. NativeMenu.display(stage:Stage, stageX:Number, stageY:Number):void

Все було б добре, але є одне але

Як Ви бачите метод display() приймає першим параметром Stage, але у SystemTrayIcon немає stage Тобто, якщо нам потрібно відобразити меню біля трею (за допомогою display()), то треба використовувати Application.application.stage, але тоді треба бути поміркувати як розташувати меню Адже координати SystemTrayIcon невідомі…

1. public static function init(root:DisplayObject):void

Викличе її SystemManager.

У допомозі Flex є згадки про цей метатеґ, знайти їх можна виконавши пошук по слову mixin

Спочатку створимо у Flash IDE флешку, головним класом якої буде, наприклад, assets.Flea. В цьому класі є метод startJumping(), який просто починає програвання флешки. Назвемо файл flea.swf.

Тепер вбудуємо flea.swf в будь-який клас у Flex-проекті:

1. [Embed(”assets/flea.swf”, mimeType=”application/octet-stream”)]
2. private var FleaAsset:Class;

mimeType=”application/octet-stream” дає зрозуміти компілятору Flex, що вбудування потрібно робити без будь-якої конвертації даних.

Тепер в FleaAsset ми маємо клас ByteArrayAsset, тобто, практично ByteArray.

Далі завантажуємо екземпляр FleaAsset до Loader за допомогою loadBytes():

1. var currLoader:Loader = new Loader();
2. var ldrContext:LoaderContext = new LoaderContext(false, ApplicationDomain.currentDomain);
3. currLoader.loadBytes( new FleaAsset(), ldrContext );

ldrContext ми використовуємо, щоб бути впевненими, що клас, який знаходиться в FleaAsset буде тим самим, що і в Flex проекті.

Далі, щоб клас із FleaAsset з’явився для нашого використання, нам потрібно почекати один кадр. Це не дуже добре, але як це обійти я не знаю.

1. var sprite:Sprite = new Sprite();
2. sprite.addEventListener(Event.ENTER_FRAME, enterFrameHandler);

Далі, ми просто створюємо екземпляр класу assets.Flea та використовуємо його як забажаємо. Уся графічна частина цього класу, яку ми створили у Flash IDE, буде присутня

1. import assets.Flea;
2. function enterFrameHandler(event:Event):void
3. {
   1. var flea:Flea = new Flea();
   1. addChild(flea);
   1. flea.startJumping();
   2. sprite.removeEventListener(Event.ENTER_FRAME, enterFrameHandler);
4. }

Я зробив приклад такої собі бібліотеки, яка може спростити роботу з убудованими swf.

Щоб знати більше раджу почитати це (англійською):

• Про теґ [Embed] та про mimeType які підтримує Flex
• Про ApplicationDomain і навіщо він потрібен
• Трішки про класи *Asset
• Приклад вбудування XML

[SWF(width="800", height="600", frameRate="30", backgroundColor="#FFFFFF")]

Помістіть його перед головним класом.

Ось, на мою думку, найелегантніша реалізація (підказали Адобовці):

1. public function removeAllChildren():void
2. {
   1. while (numChildren > 0)
      1. removeChildAt(0);
3. }